Співпраця між планувальниками у спільноті:

● планувальники ставляться одне до одного з недовірою, що формує токсичне конкурентне середовище у спільноті;● розробники документації більш високого порядку не готові передавати якісні векторні дані конкурентам, які розробляють документацію нижчого рівня;● усередині планувальних організацій відбувається слабка передача досвіду через внутрішню конкуренцію між співробітниками;● існує конфлікт шкіл Містобудування та Стратегічного просто- рового планування;● спільнота не має знань для планування зменшення території міст та їх населення, із чим доведеться зіткнутися в умовах відбудови;● усередині спільноти немає дискусії про стандарти якості просторової документації та конструктивної критики недобро- чесних розробників;● усередині спільноти немає дискусії про занадто низьку вартість розроблення просторової документації та протидію демпінговий політиці недобросовісних розробників.

Співпраця між планувальниками та замовниками (ОМС
і девелопери):

● замовники просторової документації пишуть порожні технічні завдання на проєктування або не пишуть їх узагалі;
● замовники не спроможні надати якісних вихідних даних для проєктування;
● замовник не веде моніторингу виконання рішень просторової планувальної документації;
● замовник мислить виборчими циклами (4–5 років) і не цінує документації, що розробляють на більші періоди часу;
● девелопери занадто впливають на ОМС, що призводить до суттєвого погіршення реалізації рішень просторової планувальної документації;
● ОМС критично не вистачає кваліфікованих кадрів, що суттєво впливає на якість розроблення просторової планувальної документації;
● ОМС простіше працювати без розробленої просторової планувальної документації. Це дає ширше поле для ухвалення корупційних рішень;
● ОМС не працюють із векторними даними просторової планувальної документації, що призводить до їх втрати.

Співпраця між планувальниками та донорами:

● донори підтримують розроблення документів, не передбачених законодавством України;
● донори майже не підтримують розвитку вищої освіти у сфері просторового планування;
● донори не працюють із великими планувальними інститутами через їх форму власності – державне підприємство, що веде до втрати інституційної пам’яті;
● донори підтримують лише розроблення просторової плану- вальної документації, не підтримуючи реалізацію планувальних рішень;
● сам факт наявності донора між замовником та розробником – це проблема. Розробник не вибудовує якісних стосунків
із замовником через те, що звітує донору;
● донори зазвичай не розуміють процедур розробки документації і умов роботи, що порушує терміни, закладені на розроблення законодавством;
● донори зазвичай не практикують поєднання в одному проєкті спільної робои українського та іноземного розробників просторової планувальної документації.

Співпраця між
планувальниками, законодавцями та виконавчою гілкою влади:

● немає планувальної політики держави;
● немає оновленої Генеральної схеми планування України чи хоча б візії розвитку країни на час війни, що призводить до неактуальності планувальних рішень у громадах;
● підзаконні акти не встигають за зміною законодавства;
● міністерство не шукає консенсусу із планувальною спільнотою під час оновлення законодавства;
● планувальники-виконавці не включені в комунікацію з міністерством (включені лише керівники організацій);
● у міністерстві працюють люди, які самостійно не розробили жодного документа із просторового планування і не розуміють, як працює розроблена ними політика;
● міністерство порушило ієрархію просторових планувальних документів: є плутанина що за чим розробляти;
● міністерство не створило єдиного для всіх замовників (ОМС) алгоритму збирання і передання вихідних даних;
● система просторового планування України не піддавалася комплексній ревізії від здобуття незалежності Україною. Реформи впроваджуються дуже точково;
● міністерство не розробило механізму моніторингу виконання рішень просторової документації;
● немає державної політики покарання за порушення рішень, зафіксованих у документації із просторового планування;
● просторові стратегії – Концепція інтегрованого розвитку та Стратегія громади дублюють зміст містобудівної документації і є непотрібними документами;
● об’єднання містобудівної та землевпорядної документації – бомба вповільненої дії, яка знищить галузь;
● терміни розроблення документації обмежені фінансовим роком, що дуже мало;
● міністерство має “некооперативну” корпоративну культуру – відписки, відмови роз’яснювати свою позицію.

Співпраця між
планувальниками та
іноземними фахівцями:

● іноземні фахівці знецінюють роботу місцевих планувальників; ● іноземці не знайомі з контекстом України. Працюють поверхнево; ● існує мало якісних наукових статей про українські практики та школу просторового планування іноземними мовами.● Іноземці не можуть ознайомитись із нашими напрацюваннями; ● різниця у значенні термінів не дозволяє українським та іноземним планувальникам якісно порозумітись;● іноземних експертів привозять в Україну зазвичай для організації “навчання”, замість організації “обміну знаннями та підходами”;● співпраця з іноземними планувальниками ніколи не буває на рівних. Вони – головні, ми – другорядні;● іноземців залучають під створення інвестиційно привабливих проєктів. Вони не планують базового забезпечення потреб населення.

Взаємодія
із громадою (мешканцями):

● проведення якісного залучення місцевих мешканців та ГО на етапі збирання вихідних даних не передбачено процедурою та не закладено в бюджет розроблення планувальних документів, що призводить до негативу з боку громадськості на пізніх етапах розроблення;
● ОМС бояться комунікувати із громадськістю, і це знижує представленість інтересів громади у планувальних документах;
● ВПО майже не залучають під час розроблення документів просторового планування, тому їх інтереси слабко представлені в документах;
● планувальники мало спілкуються із громадськими організаціями, погано розуміють специфіку їх роботи, тому між ними виникають конфлікти.