22.12.2022

18:30 - 20:30 EET17:30 - 19:30 CET

Формат: Онлайн у Zoom

Мова:
Українська та англійська, з синхронним перекладом

Дискусія "Вступ України до ЄС та ризики прийняття закону 5655: розмова про виклики повоєнної відбудови України"

Питання та підходи до повоєнного відновленння України обговорюються на численних майданчиках між фахівцями різних спрямувань. Від початку урбаністична коаліція Ro3kvit та багато її партнерів брали участь у цій дискусії. Зараз є нагальна потреба ініціювати публічну дискусію в контексті ухвалення закону 5655, який визначить містобудівні регулювання в Україні на багато років. Закон був розкритикований багатьма архітекторами, мерами, активістами в Україні та за її межами.

Поки петиція до Президента України про ветування закону із зібраними в рекордні строки 42 тисячі підписів (кількість зростає) очікує на відповідь, ми хочемо підняти важливе питання: що і як варто, а чого не треба робити в повоєнній відбудові в контексті майбутнього членства України в ЄС та вимог до інтеграції законодавства у сфері просторового планування та регулювання будівництва. Спікери від Ro3kvit, Національної спілки архітекторів України та Архітектурної палати НСАУ, аналітичного центру CEDOS, українського парламенту та інші обговорять, який вплив закон 5655 може мати на вступ України до ЄС та які рішення можна запропонувати для пом’якшення цих ризиків.

Дискусія відбулась за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Озвучені під час дискусії думки відображають позицію авторів і не обов’язково відображають позицію Міжнародного фонду «Відродження».

  • Панель 1: Що не можна допустити в повоєнній відбудові: що Україна може взяти з невдалого досвіду інших повоєнних відбудов. Роль прозорих і справедливих процедур

    Модератори
    ● Фулко Трефферс – нідерландський урбаніст, що спеціалізується на партисипативних проєктах, співзасновник бюро 12NL, залучений до проєктів міського розвитку в Україні з 2015 року, у 2022 році разом з Олегом Дроздовим співініціював створення коаліції Ro3kvit
    ● Марго Дідіченко – дослідниця та менеджерка освітніх проєктів у сфері архітектури та урбанізму, є учасницею урбаністичної коаліці Ro3kvit.
    Спікери
    ● Лілет Бредделс – дослідниця, що спеціалізується на архітектурі та міському розвитку у (пост)конфліктних контекстах, директорка архітектурного аналітичного центру Archis.org, видавчиня професійного видання Volume Magazine, є учасницею коаліції Ro3kvit.Презентувала приклад Бейруту та наслідки жорстких централізованих регуляцій, а також довгостроковий вплив подібної політики на життєздатність міста.
    ● Максим Головко – архітектор та дослідник, співзасновник та куратор команди офісу міських проєктів “Урбанина”, що займається дослідженнями територій, проєктуванням міських просторів, а також навчає створеню людиноцентричних міських просторів. Аналізував виклики процесів відбудови, що вже постають перед українською спільнотою та потребують зміни підходів до проєктування та реалізації проєктів.
    Висновки та рекомендації
    1. Кейс Бейруту свідчить, що жорсткі регуляції у процесах відбудови та концентрація прав у єдиної компанії з державним управлінням створює простір, що не відповідає потребам містян, тож стає не використовуваним. Надання пріоритету великим забудовникам, що мають фінансову спроможність інвестувати у великі проєкти, призводить до неконтрольованого розростання забудови. Регулювання мають враховувати інтереси дрібних правовласників, що уможливить низові людиноорієнтовані процеси у відбудові.
    2. Потрібне напрацювання ефективних механізмів розподілу повноважень контролю та реалізації проєктів, які будуть розподілені серед учасників та зацікавлених сторін: центральної влади, місцевого самоврядування, громади, забудовників, архітекторів та містопланувальників, інвесторів, а також власників наявної нерухомості.
    3. У відбудові необхідно одразу реалізовувати проєкти, що відповідають вимогам часу, а не відбудовувати “як було”. Відбудова має здійснюватись на основі людиноцентриичних рішень з врахуванням принципів та підходів до якісного та комфортного середовища.
    4. Рішення та проєкти мають бути адаптованими та масштабованими для громад різного профілю, розміру та з різними наслідками війни.
    5. Важливим процесом є налагодження співдії всіх зацікавлених сторін та знаходження механізмів розробки рішень, прийнятних для усіх. Механізми залучення та врахування думки треба переглянути та знайти дієві методи.  
    6. Залученість та якісна поінформованість широкого загалу, а також прозорі кількаетапнні обговорення можуть стати ефективним інструментом для покращення пропонованої реформи. 

  • Панель 2: Шлях європейської інтеграції: вимоги ЄС до законодавства та управління просторовим плануванням (Green Deal та інші регуляції). Чи готове українське законодавство?

    Модератори
    ● Лілет Бредделс – дослідниця, що спеціалізується на архітектурі та міському розвитку у (пост)конфліктних контекстах, директорка архітектурного аналітичного центру Archis.org, видавчиня професійного видання Volume Magazine, є учасницею коаліції Ro3kvit.
    ● Марго Дідіченко – дослідниця та менеджерка освітніх проєктів у сфері архітектури та урбанізму, є учасницею урбаністичної коаліці Ro3kvit.
    Спікери
    ● Ганна Бондар – архітекторка та політична діячка, депутатка 9 скликання Верховної Ради України, входить до Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, який працював над розробкою законопроєкту 5655, має почесне звання Заслуженого архітектора України.Окреслила передісторію законопроєкту 5655 та надала аналіз ключових ризиків та слабких місць закону, що потребують перегляду у відповідності з європейськими вимогами, а також підкреслила безпрецендентність опору професійних та місцевих спільнот проти закону. 
    ● Рута Лейтанайте – архітекторка та кураторка, що спеціалізується на організації профільних подій та розвитку професії, президентка Асоціації архітекторів Литви, членкиня ради Міжнародної спілки архітекторів (UIA), членкиня правління Архітектурної ради Європи (ACE).  Означила основні засади та принципи європейських країн у реалізації якісних містобудівних та архітектурних проєктів, а також розказала про шлях Литви до адаптації законодавства з вимогами ЄС та актуальні виклики країни у містобудуванні.
     Анна Кирій – архітекторка та засновниця офісу “Архітектурно-проєктної групи Анни Кирій”, заступниця голови Архітектурної палати України Національної спільки архітектекторів України, є однією з активних учасниць групи професійих спільнот, що вимагають перегляду закону 5655.Презентувала позицію та вимоги професійної спільноти архітекторів щодо закону 5655, необхідність врахування експертних правок та наслідки виключення стейкхолдерів з процесу обговорення, а також розповіла про кроки професійної спільноти Національної спілки архітекторів України щодо змін до пропонованого закону.
    Висновки та рекомендації
    1. Існує значний суспільний запит на проведення реформи галузі містобудування через непрозорість механізмів ухвалення рішень та розбалансування системи в бік інтересів забудовників, а також велика корупційна складова в процесах містобудівної діяльності.
    2. Прозорість та включеність всіх зацікавлених сторін у процеси законотворчості на всіх рівнях є обовʼязковою практикою європейських країн. Процес прийняття та погодження реформи має бути відкритим, а думка усіх стейкхолдерів – врахована. Необхідне дотримання балансу інтересів між різними сторонами. 
    3. Пропонована реформа має бути адаптована до успішно реалізованої реформи децентралізації, тож необхідно залишити вагу місцевого управління в ухваленні рішень та контролю за реалізацією. Має бути підсилена роль органів місцевого самоврядування та місцевих громад у прийнятті рішень, а також у контролі та нагляді за реалізацією містобудівнної діяльності.
    4. Необхідно переглянути механізми контролю та нагляду над всіма субʼєктами містобудівної діяльності, запропонувати прозору логічну систему управління цими процесами та дієві запобіжники. 
    5. Ролі учасників субʼєктів містобудівної діяльності мають відповідати їхнім компетенціям та професійній спрямованості, потрібно уникнути монополізації управління всіма процесами Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури.
    6. До роботи над профільними питаннями мають долучатись професійні спільноти, їхня думка та експертиза має бути врахована у пропозиціях. Професійна спільнота архітекторів та містопланувальників має здобути більш впливову позицію у питаннях просторового розвитку. 
    7. Для забезпечення якості архітектурно-містобудівнних проєктів нам варто перейняти три основні принципи, які є обовʼязковими у європейських країнах: 1) використання архітектурно-містобудівних конкурсів, а не процедури відкритих закупівель, задля забезпечення якості проєктів; 2) залучення громадянського суспільства до прийняття рішень та надання йому права голосу щодо містобудівних та архітектурних проєктів; 3) прозорість та зрозумілість всіх процесів та процедур від ухвалення рішень до реалізації. 
    8. Проєкти для міста та соціальної інфраструктури при значній частці приватної власності на землю у містах можуть бути реалізовані лише через впровадження переговорних процесів та партисипації із залученням власників, майбутніх користувачів та місцевої спільноти.
    9. Європейські законодавці не мають змоги напряму впливати на законотворців в Україні, тож найкращий варіант – пошук союзників серед громади через зміни зсередини шляхом промоції ціннностей, ідей та підходів, а також вибудови іміджу та довіри до професійної архітектурної спільноти.
    10. Для України можуть бути ефективними освітньо-комунікаційні формати від європейських експертів щодо деталізованого пояснення як працює, управляється та контролюється містобудівна діяльність: на яких засадах та принципах працює система, як приймаються рішення, як різні сторони процесу залучені, на яких стадіях та у яких ролях.
    11. Доречним був би детальний аналіз, адресований найвищим органам влади України, від європейської експертної спільноти закону 5655 на відповідність європейським підходам та вимогам з висловленням застережень та підкресленням ризиків, що він несе пд час повоєнної забудови.

  • Панель 3: Інклюзія та партиципація як обов’язкові вимоги в процесі відбудови: залучення стейкхолдерів, процедури, добре управління та євроінтеграційні сподівання України

    Модератори
    ● Анна Помазанна – архітекторка та дослідниця теоретичних засад архітектури, викладачка та кураторка публічної програми Харківської школи архітектури.
    ● Марго Дідіченко – дослідниця та менеджерка освітніх проєктів у сфері архітектури та урбанізму, є учасницею урбаністичної коаліці Ro3kvit.
    Спікери
    ● Олександр Анісімов – дослідник муніципального врядування та просторового планування, дослідник , учасних проєкту з розбудови потенціалу коаліції Ro3kvit, координатор проєкту "Нова житлова політика".Презентував порівняльний аналіз реформи містобудування та підходів до розвитку міст Великобританії та закону 5655, а також підняв питання системної та тверезої оцінки іноземного досвіду при його перенесенні в Україну.
    ● Любомир Зубач – юрист за фахом та політик, має значний досвід у органах місцевого самоврядування, а також в минулому – народний депутат України (8-го скликання), представник Асоціації міст України, заступник міського голови Львова з містобудування.Підняв питання ролі органів місцевого самоврядування у пропонованій містобудівній реформі та ризиків їх виключення з процесів управління та контролю, а також про можливі негативі наслідки цифровізації.
    ● Лідія Чижевська – архітекторка та містопланувальниця, що має досвід втілення підходів інтегрованого розвитку у містобудівних проєктах, кандидатка архітектури, помічниця голови Національної спілки архітекторів України.Означила потребу реформу містобудування та невідповідність закону цій потребі, а також визначила участь та роль професійної спільноти в розробці закону.
    ● Іван Вербицький – дослідник тем, повʼязаних з житлом, міським розвитком, міськими ініціативами та громадянським суспільством, партисипації, місцевого самоврядування, керівник аналітичного центру CEDOS.Наголосив на браку довіри до стейкхолдерів містобудівної діяльності та наслідках цього, підняв питання соціальної інклюзії, розподілу інтересів та встановленя орієнтирів у міському розвитку.
    Висновки та рекомендації
    1. У порівнянні британської системи містопланування та розвитку міст з пропонованою реформою за законом 5655 спільним є орієнтація на зростання та неолібералізація просторового розвитку, посилення ролі приватних землевласників та спрощення процедури. На противагу британському законодавству, в Україні не створюється вагомих інструментів контролю громадами, а пропонується централізувати управління плануванням та дозвільною документацією, громади та місцеві органи самоврядування позбавляються можливості впливу на характер місцевого розвитку, а також послаблюється роль професійної архітектурно-містопланувальної спільноти. 
    2. Ми маємо критично аналізувати пропоновані приклади закордоннних проєктів та їх наслідків, аби уникнути хибних ідеалізацій та маніпуляцій. В осмисленні інших досвідів необхідно комплексно оцінювати кілька секторів одночасно, розуміючи їх звʼязки та впливи на якість рішень та їх наслідки. Для використання існуючих підходів та практик необхідний їх “переклад” та адаптація до українських реалій.
    3. Галузь містобудування потребує реформування, адже наявні процедури, регулюваня та підходи не влаштовують жодних стейкхолдерів. Необхідне рівноцінне залучення до розробки закону всіх субʼєктів містобудівної діяльності, адже вони мають надалі імплементувати закон та виконувати його вимоги. 
    4. Цей законопроєкт згуртував між собою професійну спільноту та стейкхолдерів, що не були достатньо включені до процесу розробки реформи та прийняття рішень щодо неї, що показує їх готовність до пошуку спільної мови та напрацювання рішень, прийнятних для різних субʼєктів містобудівної діяльності.
    5. Процес залучення та обговорень навколо реформи не може бути швидким та простим, адже наразі ми не маємо достатньої довіри у громадскості до жодного зі стейкхолдерів, що спирається на негативний досвід та несприятливі ситуації.
    6. Містобудівна реформа має містити у собі актуальні принципи та підходи містобудівної діяльності, включати у себе програми боротьби зі змінами клімату та підходи сталого розвитку, спираючись на європейські вимоги, директиви та рекомендації. Також закон 5655 не пропонує рішення для наявних вагомих довоєнних викликів галузі просторового розвитку на локальному рівні, що були визначені в багатьох дослідженнях та звітах, зокрема: недостатня якість та застарілість містобудівної документації, недостатнє фінансування планування та цифровізації громад, низька спроможність громад у просторовому управлінні та розвитку, низька якість наявного життєвого середовища та вимог до нього. 
    7. Необхідними пріоритетами, а як наслідок – складовими контролю та нагляду на етапах як розробки, так і реалізації проєктів, мають бути критерії доцільності, якості та комфорту пропонованих просторових рішень.
    8. Роль органів місцевого самоврядування має полягати у медіації між громадою та процесами формування міського простору. В якості роботи та рішень органів місцевого самоврядування на сьогодні багато залежить від професійності та моральності людей при владі, проте усунення їх від управління містобудівними процесами на місцях не вирішить проблем, адже будівництво здійснюється в конкретному місці, матиме вплив на конкретних людей, тож має враховувати специфіку контексту та потреб громади. Легше та правильніше вибудовувати систему взаємодії з громадою на місцевому рівні. 
    9. Відсутність процедур та вимог щодо участі різних стейкхолдерів до процесу розробки проєктів призводить до значного посилення ролі та важелів впливу забудовників, а також зменшення ролі інших стейкхолдерів – муніципалітетів, місцевої громади та професійних спільнот. Без впровадженя інструментів та механізмів впливу громадськості на містобудівні рішення ми можемо отримати як хаотичну забудову, так і зворотній процес фізичного опору під час будівництва при незадоволені запропонованими рішеннями.
    10. Партисипація – це не лише про процедури залучення спільноти, але й про те, в чиїх інтересах здійснюється управління та відбувається розвиток міста. Наразі питання будівництва мають дуже малу соціальну інклюзію та орієнтовані на одну чи кілька соціальних груп, адже нерухомість є методом інвестиції та збереженя капіталу. Тож не створюється нове доступне чи соціальне житло, є нестача обʼєктів соціальної інфраструктури, громада не має значного впливу від забудови на її території. Соціальна інклюзія може реалізовуватись не лише містобудівними рішеннями, але й включати у себе інструменти оподаткування, умови видачі земельної ділянки для забудови чи принципи соціальної відповідальності, що мають принести позитивний вплив на розвиток та стійкість місцевої громади.
    11. Реалізація процедур залучення суспільства до прийняття рішень та розуміння галузі містобудування є тривалим та важким процесом, тож ми маємо бути готовими інвестувати час та зусилля у промоцію. Архітектурна спільнота має заручатись підтримкою широкої громадськості у протистоянні забудовникам, тож необхідними є комунікація, вибудова довіри та розуміння відмінністі поглядів у процесах відбудови.
    12. Процедури цифровізації мають позитивний вплив, проте можуть нести ризики на перехідному етапі через відсутність процедур перевірок достовірності попередньої інформації та документів, тож автоматичні формально прозорі рішення можуть мати хибний характер.
    13. Пропонована система подачі та погодження отримання містобудівних умов та обмежень не включає достатній перелік документів для обґрунтованого рішення, а також виключається оцінка та погодження якості та доцільності проєктів. Альтернативою може стати потужна система запобіжників, яка ґрунтується на чітко визначених параметрах та критеріях забудови у детальних планах територій і яка має реалізовуватись при автоматичнному погодженні містобудівних умов та обмежень без привʼязки до намірів. 
    14. Повернення пайового внеску пропонується як один з інструментів підтримки якісного просторового розвитку громади або мають бути запропоновані альтернативні механізми підтримки соціальної інфраструктури у громадах.
    15. Можливим є повернення до практики перед відведенням земельної ділянки заслуховування та обговорення обґрунтування та планів забудови спільно замовником з архітектором на профільній містобудівній раді при органі місцевого самоврядування, що надає змогу отримати фахову дискусію щодо майбутнього проєкту.
    16. Наші європейські колеги можуть допомогти слідкувати за тим, який досвід передається, як відбувається цей процес та які ідеї переймаються, а також чи вони не перекручуються при адаптації до українського законодавства, аби уникнути клаптикової чи вибіркової імплементації на основі власних вподобань.
    17. Іноземні партнери наразі можуть висловити своє занепокоєння та підтримку професійних спільнот у відстоюванні необхідності доопрацювання закону 5655 у форматі листів на вище керівництво країни із зазначенням ризиків, що вбачаються у прийнятті цього закону.
    18. Іноземна спільнота наразі має право виступати одним із стейкхолдерів у містобудівній галузі України, мати проактивну позицію та впливати на прийняття рішень, адже велика кількість ресурсів на відбудову буде спрямована саме із-за кордону. 
    19. Пропонується та планується розробка Містобудівного кодексу та в разі підписання цього закону – необхідне його значне переопрацювання для виправлення недоліків із залученням всіх стейкхолдерів, а також європейської фахової спільноти для забезпечення відповідності та гармонізації українського та європейського законодавств на даному етапі.